Чому тепер відмовляють у грін-карті

Останнім часом імміграційна служба США змінила підхід до розгляду заяв на отримання грін-карти. Все частіше відмову отримують ті заявники, чиї справи ще рік тому мали б високу ймовірність схвалення. Це свідчить про суттєве посилення вимог до пакету документів та загальної підготовки справи.

Сьогодні вже недостатньо просто заповнити форми та подати копії біографічних документів. Оскільки отримання грін-карти в більшості імміграційних програм є дискреційним бенефітом, тобто рішення ухвалюється на розсуд офіцера, заявнику потрібно довести не лише те, що він відповідає базовим критеріям закону, а й те, що він заслуговує на отримання статусу постійного резидента.

Офіцери все частіше оцінюють загальну картину справи: освіту заявника, трудову діяльність, дотримання правил у минулому, фінансову спроможність не в сенсі заможності, а в сенсі того, що людина не стане тягарем для держави, а також законослухняність та інтеграцію в американське суспільство.

У зв'язку з цим важливо не економити на доказах і не розраховувати, що офіцер самостійно розбереться в обставинах справи. Якщо у справі є складні моменти чи так звані червоні прапорці, варто не чекати запитання від офіцера, а самостійно пояснити ситуацію та показати, що, попри можливі обтяжливі обставини, людина все одно заслуговує на статус постійного резидента. Корисним є подання юридичного меморандуму разом із пакетом документів, який містить повну картину імміграційної історії заявника.

Грамотна стратегія підготовки справи, сильний пакет доказів та супровідний юридичний меморандум стають дедалі важливішою складовою успішного проходження імміграційного процесу та отримання грін-карти.